rus ukr eng
Ексклюзивно

Політика сама по собі - це гендер

06.02.2013

«Якщо жінка піднялася на ешафот, вона підніметься на трибуну»

Олімпія де Гуж

Альона Сібірякова взяла участь у проекті «Розвиток стратегії участі жінок у місцевих виборах», який передбачає створення серії освітніх фільмів для початківців жінок-політиків. Вашій увазі фрагменти з інтерв'ю про гендерні відмінності в українській політиці.

 

Які особливості української політики щодо жінок?

Особливість української політики - гра в політику. Це емоційна складова, і жінки в цій грі, на мій погляд, можуть себе проявити нітрохи не гірше ніж чоловіки.

На ваш погляд, чи існує різниця «чоловічого» і «жіночого шляху в політику»?

Як правило, мотивація йти в політику не має гендерного забарвлення. Політика - сама по собі гендер, ця сфера діяльності вимагає від тих, хто зважився стати на цей шлях - дотримуватися певних правил гри, в цьому сенсі вона не проводить різниці між чоловіками і жінками. Відмінності починаються на більш пізньому етапі - прийняття рішень, є дослідження, які доводять, що жінки-політики більше схильні до компромісних дій в політиці. Вони менш схильні ризикувати.

Якими повинні бути перші кроки в політичній кар'єрі? Чи є універсальний сценарій для старту: партійні структури, самовисування?

Найголовніше відповісти собі на питання, навіщо я йду в політику, без нього немає сенсу рухатися далі.

Як показує практика, мотиви у кандидатів різні. Останні вибори показали, як багато молодих людей готові спробувати свої сили, багато далекі від бюрократії і близькі до бізнесу, з такими депутатами-самовисуванцями працювати під час виборчої кампанії особливо цікаво. Є інший шлях - отримання місця в списку і проходження під відомим брендом.

Парламентські вибори в Україні восени 2012 року за характером виявилися ідеологічними. Електорат проголосував за великі бренди, іноді не знаючи, хто за ними стоїть. Що призвело до непростої ситуації у Верховній Раді України. Але місце в списку через 4 роки не гарантується, навіть якщо ти відданий бренду.

Оскільки одна з особливостей українського електорату часта і швидка зміна орієнтирів (на відміну, наприклад, від країн зі старими демократіями). Надійніше бути представником територіальної громади, підтримувати з нею роботу і поза виборчого періоду, і в цей час розвивати свою кар'єру. Природно цей шлях більш важкий, але гарантований.

Крім того, він вимагає публічності. А це, на мій погляд, величезний політичний ресурс, який може зменшити фінансові вкладення на етапі виборчої кампанії. Ресурс, який потребують в тому числі й сильні партійні бренди. Так що вибір щоразу - за політиком.

Як заявити про себе та свої ідеї?

Йти і домовлятися з людьми, вести роботу. Краще і простіше починати кар'єру з місцевих виборів. Пройти університети місцевого рівня, отримати перший досвід, а після ставити нові завдання - вибирати, яким шляхом краще піти - по законодавчій гілці влади або виконавчій.

Напевно існує перелік класичних помилок початківців політиків. Чого потрібно побоюватися перш за все?

Так, можна означити кілька типових недоліків, які характерні для української політики і які негативно впливають на розвиток політичної кар'єри: наприклад, закинути роботу в окрузі після обрання депутатом; не виробити власної стратегії і позиції; не вибудувати своєї команди; повторювати кліше. 

Для успішного політика важливий якісний імідж. З чого він складається?

Науковий підхід передбачає, що імідж включає кілька важливих напрямків, які політик зобов'язаний культивувати в собі:

- самовиховання і самовдосконалення;

- гармонію візуального образу; комунікативний (мовленнєвий) вплив на електорат;

- саморегуляція.

Це допомагає прийняти правильні рішення і бути адекватним в непростих політичних умовах.

З чого варто почати формування репутації?

З побудови довіри між виборцями та групами інтересів, а також з грамотної підтримки цих зв'язків. Необхідно вибрати єдиний напрямок і побудувати план цілеспрямованих дій, стратегію поведінки, оскільки одного іміджу мало, потрібно визнання з боку колег і електорату - в цьому полягає основа довіри. Довіра - основна цінність, з якою працює політика, якщо ми говоримо про демократичний підхід.

До чого повинна бути готова жінка, яка вирішила піти в політику? Чим їй варто займатися?

Існують розхожі кліше ніби «жіноче» місце в політиці в сфері соціальної роботи, іноді екології та освіти, оскільки це відповідає базовим жіночим архетипам Берегині.

Але робота у владі включає й інші напрямки - дипломатія, економічний розвиток, силове управління і багато іншого, що вимагає від жінок у політиці вироблення нових поведінкових і іміджевих характеристик, включення в них споконвічно чоловічих елементів - таких, як рішучість, твердість, воля.

Якщо працюєш в українському парламенті, я б рекомендувала початківцям жінкам-політикам також освоїти навички дзюдо і тейкван-до.

А якщо серйозно: сфера діяльності вимагає від жінки політика співчувати не тільки серцем, але і розумом. Бути солдатом армії - тобто поєднувати в собі і жіноче і чоловіче начало.

 

Про проект:

Проект «Розбудова стратегії участі жінок на місцевих виборах» організований за сприяння Канадського фонду підтримки місцевих ініціатив України».

Партнери: ВГО «Жіночий Консорціум України», Київський  інститут гендерних досліджень, ХОГО «Харківський обласний ґендерний ресурсний центр», Закарпатська ГО «Ніка», Рівненська ООГ «Центр підтримки громадських ініціатив «Чайка»,  Запорізький БФ «Єдність» за майбутнє»,  ГО "Надія", Київська область,  ГО «Жіночі альтернативи», м. Севастополь.

Презентація результатів проекту буде представлена громадськості наприкінці березня 2013 року.